Mattadorr (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} mattadorr) wrote,@ 2006-11-26 12:53:00 |
|
Сенксгівінг дей
Тішуся дуже:)
Супер-пупер паті з нагоди Дня Подяки. Свято, звичайно, не вітчизняне, а гамериканське. Але разом із тим і влаштовували його гамериканці в одній мегамісцині на Андріївському Узвозі. Індички чомусь не запекли, та все одно, головна фішка таки ж не в атрибутиці, а в ідеї - свято було створене для того, аби краще усвідомити, наскільки благолосвенним є людське життя. Кожен (ну майже), прийшов з якимось своїм їдлом, зробивши свій вклад до вечірнього сенксгівінг столу. Позитивна і мила атмосфера, довкола інгліш спікінг ком’юніті, мелодії Роллінг Стоунз, приємні розмови, Бреди, Біли, Греї, маленькі Леонарди ітд. Кожен подякував минулому року за щось важливе й значне, те хороше, що він приніс у їх життя, їм особисто й усім. Приємна справа, особливо в такий нелегкий час. Рівайнд і знову по колу. Одним словом, усе було просто люкс.
Це далеко не наші бикотеки мегагульбища до поросячого вереску, з алкогольним кретинізмом (пивця випив, потім ще шампусіка, кілька коктейльчиків, горілочки медової, ну зовсім трішки, винця, тільки білого, червоного ні-ні, і конячку хорошого можна добавити… а потім він отруївся булочкою). І це все щоб почуватися вільно й не відчувати психологічного дискомфорту. Це ще наша совдепівська психологія сидить у нас і не дає розправити крила. Звісно, у нас свої плюси і чесноти, але саме це і є високий паркан з колючого дроту, що не дає нам, державі, нації рухатися далі. Be shy > be ashamed > restrict oneself.
Слідувати своїм бажанням без бентеження й страху – чудова риса. І якщо ткої немає – її потрібно в собі розвивати. Хоча цінна вона лише при умові, що сприйняття світу оптимістичне, а бажання позитивні – хоча б для нас самих. You wanna and you gotta. Що б це чи хто б це не було чи не був!
«А чому б і ні!» замість того щоб подумати про те, що це неможливо, чи що мені за це буде. You Can't add days to your life, but you can add life to your days!
Супер-пупер паті з нагоди Дня Подяки. Свято, звичайно, не вітчизняне, а гамериканське. Але разом із тим і влаштовували його гамериканці в одній мегамісцині на Андріївському Узвозі. Індички чомусь не запекли, та все одно, головна фішка таки ж не в атрибутиці, а в ідеї - свято було створене для того, аби краще усвідомити, наскільки благолосвенним є людське життя. Кожен (ну майже), прийшов з якимось своїм їдлом, зробивши свій вклад до вечірнього сенксгівінг столу. Позитивна і мила атмосфера, довкола інгліш спікінг ком’юніті, мелодії Роллінг Стоунз, приємні розмови, Бреди, Біли, Греї, маленькі Леонарди ітд. Кожен подякував минулому року за щось важливе й значне, те хороше, що він приніс у їх життя, їм особисто й усім. Приємна справа, особливо в такий нелегкий час. Рівайнд і знову по колу. Одним словом, усе було просто люкс.
Це далеко не наші бикотеки мегагульбища до поросячого вереску, з алкогольним кретинізмом (пивця випив, потім ще шампусіка, кілька коктейльчиків, горілочки медової, ну зовсім трішки, винця, тільки білого, червоного ні-ні, і конячку хорошого можна добавити… а потім він отруївся булочкою). І це все щоб почуватися вільно й не відчувати психологічного дискомфорту. Це ще наша совдепівська психологія сидить у нас і не дає розправити крила. Звісно, у нас свої плюси і чесноти, але саме це і є високий паркан з колючого дроту, що не дає нам, державі, нації рухатися далі. Be shy > be ashamed > restrict oneself.
Слідувати своїм бажанням без бентеження й страху – чудова риса. І якщо ткої немає – її потрібно в собі розвивати. Хоча цінна вона лише при умові, що сприйняття світу оптимістичне, а бажання позитивні – хоча б для нас самих. You wanna and you gotta. Що б це чи хто б це не було чи не був!
«А чому б і ні!» замість того щоб подумати про те, що це неможливо, чи що мені за це буде. You Can't add days to your life, but you can add life to your days!
