Mattadorr (![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small} mattadorr) wrote,@ 2007-01-25 15:41:00 |
|
Coffee як формат існування
Півлітра залитого окропом кип'ятку – не кава, профанація! Жодної розчинної попси, тільки справжня, свіжозварена – симфонія краси, смаку, запаху й настрою.
Кава, мікс еросу й танатосу, екзистенція мого існування, існування моєї екзистенції. У моїх жилах замість крові тече солодко рідина брунатного кольору, її гірчинка й міць живить плоть мізки й душу. Філіжанка чарівного еліксиру шикує нейронні ансамблі, перетворюючи їх на наполеонівське військо здатне вернути гори, груди, інші світи, душі й м’ясо. Я супер мен, вумен і… я просто супер. Дифузія рідин, твердин, душ, почуттів. Кава в мені, я – це кава, вічність і світло, кавалок моєї плоті, у моїх жилах, се моя кров.
Впадаю в глибокий осад, розчиняю кристали цукру, кручуся вспіралях подвійних доз кофеїну, збиваюсь з ванільними вершками. Розправляю крила, лечу феніксом, змінюю точки топографічної реальності, піднімаюся до сьомої паралелі небес перехрестя всесвіту й вічності. Руйнуються всі канони. Я чемпіон світу – я людина-індіго, я – це Я. Кавові зерна пересипаються крізь клепсидри повік, навколо витають рудиментарні візерунки сонячних інсталяцій, зупиняє дію час. Що може бути краще за каву? Тільки кава!
Спочатку була кава, кава була в напої, і напій був кавою…
Кава, мікс еросу й танатосу, екзистенція мого існування, існування моєї екзистенції. У моїх жилах замість крові тече солодко рідина брунатного кольору, її гірчинка й міць живить плоть мізки й душу. Філіжанка чарівного еліксиру шикує нейронні ансамблі, перетворюючи їх на наполеонівське військо здатне вернути гори, груди, інші світи, душі й м’ясо. Я супер мен, вумен і… я просто супер. Дифузія рідин, твердин, душ, почуттів. Кава в мені, я – це кава, вічність і світло, кавалок моєї плоті, у моїх жилах, се моя кров.
Впадаю в глибокий осад, розчиняю кристали цукру, кручуся вспіралях подвійних доз кофеїну, збиваюсь з ванільними вершками. Розправляю крила, лечу феніксом, змінюю точки топографічної реальності, піднімаюся до сьомої паралелі небес перехрестя всесвіту й вічності. Руйнуються всі канони. Я чемпіон світу – я людина-індіго, я – це Я. Кавові зерна пересипаються крізь клепсидри повік, навколо витають рудиментарні візерунки сонячних інсталяцій, зупиняє дію час. Що може бути краще за каву? Тільки кава!
Спочатку була кава, кава була в напої, і напій був кавою…
